Це можна б назвати кейсом, бо стосувалося власниці масажного салону. Але це дуже поширена проблема, про котру не часто згадують – бо ж не прийнято жалітися… Кілька днів тому у своїй статті я зачепив тему витоків енергії власника бізнесу.
Як звернули увагу в коментарях – витоків може бути значно більше, ніж було перечислено. Але є ще один, про який ніхто не говорить вголос.
У певний момент життя до всіх твоїх ролей — власник, керівник, батько — тихо додається ще одна: син чи донька, котрі доглядають літніх чи хворих батьків.
Батьки старіють – це природньо. З’являються аналізи, лікарі, дзвінки – «просто перевірити», рішення, які треба ухвалювати за них. І це навантаження не в твоєму графіку власника, а перманентним фоном, весь час.
Небезпека не в самих справах, а у тому, куди витікає твоя енергія.
Ти сидиш на перемовинах, а половина уваги — там. Ти вдома, але думками біля телефона. Тебе мучить відчуття провини, що приділяєш замало уваги, що дратуєшся. Наростає втома, яку не знімає відпустка, бо це не втома твого тіла…
Це один із найдорожчих енергетичних витоків, який я знаю. І найменш помітний — бо його не прийнято називати витоком. Його прийнято просто мовчки «тягнути».
Що з цим робити — коротко:
Перше. Назвати це навантаженням, а не «нормальним життям». Те, що не названо, не можна полегшити.
Друге. Розділити турботу і провину. Турбота — це дії. Провина — це податок, який ти платиш понад дії і від якого нікому не стає легше, а найменше — батькам.
Третє. Дозволити собі систему, а не героїзм. Делегувати частину (сиділка, брат, сервіс), домовитись про межі, поставити час на догляд у графік як зустріч — а не носити його розмитим по всьому дню.
Енергія не безкінечна. І якщо ти вигориш — не буде кому дбати ні про бізнес, ні про батьків.
А ти ловив чи ловила себе на цьому витоку?